top of page
  • Фото автораVolynia

Перше століття католицької парафії в Маневичах: історія будівництва костелу

Цьогоріч римо-католицька парафія в Маневичах святкує 100-ліття з дня заснування. Та її історія розпочалася дещо раніше, на військовому цвинтарі часів Першої світової війни, де були поховані солдати німецької й австро-угорської армій, в тому числі польські легіонери.


Каплиця на військовому цвинтарі в Маневичах, на місці якої був побудований перший дерев’яний парафіяльний костел. 1916 р. (ebay.de)


У 1915 р. на цьому цвинтарі звели дерев’яну каплицю. Після закінчення війни, коли Маневичі й захід Волині увійшли до Другої Речі Посполитої й почали інтенсивно заселятися, саме ця каплиця стала першим костелом заснованої 25 січня 1923 р. римо-католицької парафії. Після створення парафії її перебудували на костел для католицької громади.


Богослужіння серед цвинтаря у перебудованій каплиці, 1931 р. (Biblioteka Jagiellońska)


Першим настоятелем парафії став отець Аполінарій Тарногурський (1874-1956). Від початків постало питання у будівництві костелу, адже навіть перебудована каплиця не вміщала усіх охочий помолитися. Було створено Комітет будівництва костелу в Маневичах.


Дозвіл на право збирати пожертви на рахунок та продаж цеглинок (іконок). 1926 рік


З кінця 1926 р. протягом двох років парафією опікувався Францішек Рутковський (1882-1941), життя якого обірвалося в червні 1941 р. у Луцькій тюрмі. З червня 1928 р. у парафії служив отець Ігнацій Романовський (1884-1931). Усі вони продовжували справу будівництва костелу.


Цеглинки (іконки) з Маневич номіналом у 20 та 30 грошів. 1930-ті рр. (Allegro)


Варто згадати й місцевого мецената, маневицького землевласника Антонія Бірара, що безкоштовно надав під будівництво храму земельну ділянку поряд із цвинтарем польських легіонерів, наприкінці вулиці 3 Мая (тепер вулиця Фабрична), яка з’єднувала цвинтар з бельгійською паркетною фабрикою Огюста Ляшаппелля.


Стаття про маневицьку парафію з проханням допомоги в одній з католицьких газет Сілезії (Biblioteka Jagiellońska)


Отця Романовського, який передчасно помер у 1931 р. в Хелмі, поховали 13 квітня на цьому ж цвинтарі, де вже планувалося будівництво нового костелу. Після раптової смерті настоятеля цю посаду впродовж декількох місяців обійняв Мар’ян Токажевський (1874-1941), людина з багатою історією. Свого часу він був особистим капеланом Пілсудського та другого і третього президентів Другої Речі Посполитої.


Мар’ян Токажевський у маневицькому костелі, 1930-ті рр.


Згодом єпископ призначив настоятелем отця Болеслава Ястшембського (1893-1942), який усю свою енергію скеровував у будівництво храму.


Фото храму під час будівництва, 1931-35 рр


7 жовтня 1934 р. недобудований храм Преображення Господнього освятив луцький вікарний єпископ Стефан Вальчикевич. Будівництво й оздоблювальні роботи повністю завершили протягом кількох наступних років.


Завершення будівництва нового мурованого костелу. 1935 р. (фото з колекції Віктора Літевчука)


Новий костел став найбільшою і найпомітнішою будівлею Маневичів і лишався єдиним християнським храмом у селищі аж до початку 1990-х рр. У просторовому вирішенні ця святиня – це тринавова псевдобазиліка з трансептом і гранчастою апсидою, вкрита стрімким двоскатним дахом. Архітектурний образ будівлі, зведеної у стилі конструктивізму, створює оригінальна ступінчаста форма всіх чотирьох фронтонів, навіяна пізньоготичною і ренесансною житловою архітектурою Німеччини й Голландії ХVI ст. Головний фасад костелу акцентований великим арочним вікном та був раніше декорований латинським написом «Sursum Corda», який до сьогодні не зберігся. У різних джерелах трапляються спогади очевидців про те, що новий маневицький костел вражав, насамперед, високохудожнім паркетом, вітражами та органом.


Рекомендуємо ознайомитися зі статтею про історію римо-католицької парафії в Маневичах на сторінці Monitor Wołyński.


Цікаво, що донедавна було відомо лише кілька довоєнних фотографій цього костелу. Та саме у 100-літтній ювілей парафії на одному з аукціонів вдалося викупити 7 невідомих до цього світлин. За допомогу у цій справі хочеться подякувати Ванді Скшипчак з Колобжеґу, Роману та Галині Павлюкам з Маневич. Завдяки їм сьогодні ми можемо візуально пізнати історію будівництва маневицького костелу.

Артур Альошин та Роман Павлюк



588 переглядів0 коментарів

Пов'язані пости

Дивитися всі

Comments

Couldn’t Load Comments
It looks like there was a technical problem. Try reconnecting or refreshing the page.
bottom of page