top of page
  • Volynia

Перше століття католицької парафії в Маневичах: історія будівництва костелу

Цьогоріч римо-католицька парафія в Маневичах святкує 100-ліття з дня заснування. Та її історія розпочалася дещо раніше, на військовому цвинтарі часів Першої світової війни, де були поховані солдати німецької й австро-угорської армій, в тому числі польські легіонери.


Каплиця на військовому цвинтарі в Маневичах, на місці якої був побудований перший дерев’яний парафіяльний костел. 1916 р. (ebay.de)


У 1915 р. на цьому цвинтарі звели дерев’яну каплицю. Після закінчення війни, коли Маневичі й захід Волині увійшли до Другої Речі Посполитої й почали інтенсивно заселятися, саме ця каплиця стала першим костелом заснованої 25 січня 1923 р. римо-католицької парафії. Після створення парафії її перебудували на костел для католицької громади.


Богослужіння серед цвинтаря у перебудованій каплиці, 1931 р. (Biblioteka Jagiellońska)


Першим настоятелем парафії став отець Аполінарій Тарногурський (1874-1956). Від початків постало питання у будівництві костелу, адже навіть перебудована каплиця не вміщала усіх охочий помолитися. Було створено Комітет будівництва костелу в Маневичах.


Дозвіл на право збирати пожертви на рахунок та продаж цеглинок (іконок). 1926 рік


З кінця 1926 р. протягом двох років парафією опікувався Францішек Рутковський (1882-1941), життя якого обірвалося в червні 1941 р. у Луцькій тюрмі. З червня 1928 р. у парафії служив отець Ігнацій Романовський (1884-1931). Усі вони продовжували справу будівництва костелу.


Цеглинки (іконки) з Маневич номіналом у 20 та 30 грошів. 1930-ті рр. (Allegro)


Варто згадати й місцевого мецената, маневицького землевласника Антонія Бірара, що безкоштовно надав під будівництво храму земельну ділянку поряд із цвинтарем польських легіонерів, наприкінці вулиці 3 Мая (тепер вулиця Фабрична), яка з’єднувала цвинтар з бельгійською паркетною фабрикою Огюста Ляшаппелля.


Стаття про маневицьку парафію з проханням допомоги в одній з католицьких газет Сілезії (Biblioteka Jagiellońska)


Отця Романовського, який передчасно помер у 1931 р. в Хелмі, поховали 13 квітня на цьому ж цвинтарі, де вже планувалося будівництво нового костелу. Після раптової смерті настоятеля цю посаду впродовж декількох місяців обійняв Мар’ян Токажевський (1874-1941), людина з багатою історією. Свого часу він був особистим капеланом Пілсудського та другого і третього президентів Другої Речі Посполитої.


Мар’ян Токажевський у маневицькому костелі, 1930-ті рр.


Згодом єпископ призначив настоятелем отця Болеслава Ястшембського (1893-1942), який усю свою енергію скеровував у будівництво храму.


Фото храму під час будівництва, 1931-35 рр


7 жовтня 1934 р. недобудований храм Преображення Господнього освятив луцький вікарний єпископ Стефан Вальчикевич. Будівництво й оздоблювальні роботи повністю завершили протягом кількох наступних років.


Завершення будівництва нового мурованого костелу. 1935 р. (фото з колекції Віктора Літевчука)


Новий костел став найбільшою і найпомітнішою будівлею Маневичів і лишався єдиним християнським храмом у селищі аж до початку 1990-х рр. У просторовому вирішенні ця святиня – це тринавова псевдобазиліка з трансептом і гранчастою апсидою, вкрита стрімким двоскатним дахом. Архітектурний образ будівлі, зведеної у стилі конструктивізму, створює оригінальна ступінчаста форма всіх чотирьох фронтонів, навіяна пізньоготичною і ренесансною житловою архітектурою Німеччини й Голландії ХVI ст. Головний фасад костелу акцентований великим арочним вікном та був раніше декорований латинським написом «Sursum Corda», який до сьогодні не зберігся. У різних джерелах трапляються спогади очевидців про те, що новий маневицький костел вражав, насамперед, високохудожнім паркетом, вітражами та органом.


Рекомендуємо ознайомитися зі статтею про історію римо-католицької парафії в Маневичах на сторінці Monitor Wołyński.


Цікаво, що донедавна було відомо лише кілька довоєнних фотографій цього костелу. Та саме у 100-літтній ювілей парафії на одному з аукціонів вдалося викупити 7 невідомих до цього світлин. За допомогу у цій справі хочеться подякувати Ванді Скшипчак з Колобжеґу, Роману та Галині Павлюкам з Маневич. Завдяки їм сьогодні ми можемо візуально пізнати історію будівництва маневицького костелу.

Артур Альошин та Роман Павлюк



366 переглядів0 коментарів

Пов'язані пости

Дивитися всі
bottom of page