• Volynia

Перші кроки у вивченні генеалогії

Оновлено: 8 черв.

Ця стаття буде корисною для осіб, які думають почати або тільки-но почали вивчати історію своєї родини. Для дослідників, які вже кілька років присвятили цьому хобі усе або більшість інформації вже буде відома. Також, в першу чергу наші поради будуть корисними для дослідників волинської генеалогії, але чимало принципів є загальними і їх можна перенести для досліджень в інших регіонах.


Крок 1. Рекомендуємо зареєструватися на сайті MyHeritage (далі MH), де ми й будемо вести своє родове дерево. Звісно, можна все записувати у зошит, нотатник, щоденник, малювати дерева на ватмані, але якщо ви серйозно налаштовані, без сучасних технологій ми лише ускладнимо собі роботу. На нашу думку, MH є найкращим місцем для збереження ваших напрацювань, адже має приємний та інтуїтивно зрозумілий набір інструментів для створення родинного дерева, тут зручно зберігати фото, є інструменти для ДНК-генеалогії, а головне, є додаток на телефон, який дозволить у будь-який момент внести якісь зміни у родове дерево. Окрім цього, дерево ви можете наповнювати разом зі своїми родичами. MH має вже досить давно українську мовну версію, до перекладу якої дотичні деякі учасники Volynia. Додамо, що сайт MH дає змогу безкоштовно наповнювати своє дерево, якщо воно містить не більше 300 осіб, далі потрібно платити. Як альтернативу, можемо рекомендувати сайт FamilySearch, Geni та Ancestry.


Приклад генеалогічного дерева зробленого на сайті MyHeritage

Крок 2. Тепер, коли у нас є місце для зберігання інформації, потрібно почати складати дерево. Спочатку додаємо себе, батьків, братів, сестер і всіх-всіх, кого ми знаємо з родини, а тоді йдемо питати про незнаних/забутих родичів у інших членів родини. Найважливішими є наступна інформація про особу: прізвище, ім'я, дати народження, шлюбу, смерті, місця проживання, дані про військову службу та роботу, релігію та національність. До неосновних даних відноситься усе інше, від назви улюблених цигарок людини до розміру сорочки. З досвіду, не всі розуміють хто є родичем, а хто таким не є. У дерево варто вносити інформацію, про усіх, з ким у нас є спільні предки, а також чоловіків/дружин цих людей. Тобто 3-юрідний брат (спільний прадід/прабаба) є нашим родичем, його вносимо у дерево. Вносимо і його дружину, а от батьків його дружини вже не вносимо у дерево. Звісно, є поняття прийомних батьків/дітей, хтось може рахувати членом своєї сім'ї людей які ніяк не пов'язані ні документами, ні родинним зв'язком, ба більше, є ситуації, коли у родоводи додають домашніх улюбленців. Все це індивідуально.


При спілкуванні, особливо зі старшими людьми, записуйте розмову на диктофон. Ось ви все знаєте, але за якийсь час усе забудеться, а люди вже може не бути. Диктофон нині є у кожного в телефоні, тож, може не дуже гарно без дозволу, але це для хорошої справи. Якщо є можливість робити відео, це ще краще.

Родина Ярощуків. Волинь, с. Зубильне, 1930ті

Крок 3. Паралельно зі спілкуванням з близькими та додаванням нових осіб у дерево, варто нарощувати додаткову інформацію про цих людей та сімейну історію. В першу чергу перевіряємо сімейні архіви: старі документи (свідоцтва про народження/шлюб/смерть, паспорти, дипломи, військові квитки, нагороди тощо) та фотоальбоми. Останні є чудовим джерелом інформації, бо містять і підписи і є джерелом розуміння того, як жили наші батьки чи діди. Фотоальбоми варто відсканувати й мати електронні копії у високій роздільній якості. Додаємо фото на сайт MH або просто записуємо на комп'ютері на якій фото хто зображений, де та коли й чому воно було зроблене. Старі фото є унікальними, це ще одна причина, чому потрібно робити копії. Фото одне, а нащадків/спадкоємців багато. Зідзвонюємося з іншими родичами, йдемо в гості, опрацьовуємо їхні сімейні архіви, робимо копії. Або, якщо повезе, вони можуть подарувати вам деякі зі старих речей, що залишилися від ваших предків.


Фотоархів однієї польської родини з Луцька 1930х

Перші три кроки є базовими та найпростішими. Перейдемо до складніших і більш серйозних.


Крок 4. Потрібно зрозуміти географію ваших пошуків. Запишіть населені пункти, з яких походять ваші предки, та роки, в яких вони там жили. Протягом століть відбувалися чималі зміни в адміністративному поділі, а також Волинь входила до складу різних держав. Вивчіть адміністративний поділ часів України, УРСР, німецької окупації, 2РП ітд. Розуміння, до якого повіту, ґміни чи району в які роки входили ваші села значно спростить пошуки.


Окрім самих сіл потрібно вивчити розташування церков, костелів, синагог, кірх, будинків молитви до яких ходили ваші предки. Врахуйте, що деякі місцевості давно зникли, якісь були перейменовані, а ще були й такі, які просто увійшли у склад більших сіл/міст.



План церкви в селі Осьмиговичі знайдений в одному з польських архівів

Крок 5. Починаємо працювати з архівами. Для дослідження генеалогії волинян нам знадобляться наступні ресурси:


Це основні архіви, з якими потрібно працювати при дослідженні генеалогії волинян. Окрім вище перелічених можна було б додати деякі білоруські та російські архіви. Але у час війни ми цього не робитимемо.

Початкове джерело генеалогічної інформації — це метричні книги, ревізькі казки, списки вірних, списки виборців. На деяких з перелічених сайтів є копії цих документів, їх можна просто завантажити та переглянути вдома. Але чимало документів доступні лише в читальному залі архіву (в період воєнного стану читальні зали архівів України закриті). Для доступу потрібно заповнити заяву та відправити її на електронну адресу архіву або прийти особисто та подати її. У заяві міститься інформація про особу дослідника, контактні дані та тема дослідження. В польських архівах дещо простіше, прізвище та ім'я та контактні дані. В архівах містяться сотні тисяч різних документів: судові, військові, земельні, фото-, аудіо- та відеозаписи, газети, книги. Залежно від часу створення, документи написані українською, російською, польською, німецькою, латиною та іншими мовами. Не одразу без досвіду вийде їх не те що перекласти, а навіть прочитати. Це нормально. Як і будь-яке вміння, все приходить з часом. Окрім самостійних пошуків в читальному залі, ви можете надіслати запит на пошук тієї чи іншої інформації. Такий пошук звісно є платним, ціна у кожного архіву різна. З цінами можна ознайомитися на сайтах архівів.


Під час роботи в читальному залі ДАВО

Крок 6. Як ми згадували на початку, без сучасних технологій буде важко. Так і тут, з архівами, люди почали спрощувати собі та іншим життя. Волиняни можуть знайти інформацію про предків на багатьох онлайн ресурсах безкоштовно. Напишемо основні:

  • FamilySearch — найбільший у світі онлайн-архів метричних книг. З Волині не надто багато книг, але в перспективі їх буде більше

  • Міжархівний пошуковий портал (МПП) — ресурс створений 2022 року Державною архівною службою України (ДАСУ), яким легко знаходити необхідні оцифровані справи з українських архівів. На разі, до нього додано мало архівів, але в перспективі цей сайт повинен стати основним джерелом інформації для українських дослідників

  • Szukaj w archiwach — польський аналог нашого МПП. Чудовий ресурс, який дозволяє шукати як вже відскановані документи, так і ті, які є в архіві і які копії яких можна замовити

  • Український мартиролог — ресурс містить стислу інформацію про жертви політичних репресій 1920-1950-х років

  • Metryki Wołyń — сайт з індексами католицьких метричних книг Волині XVIII-XX століття

  • Arolsen Archives — архів містить дані про жертв нацистського режиму. Тут можна знайти відомості про остарбайтерів, в'язнів концтаборів, військовополонених тощо

  • Libraria — архів української періодики

  • Архів українського визвольного руху — містить копії документів з історії українського визвольного руху у XX століття

  • Память народа — !російський ресурс! з інформацією про солдат радянської армії та загалом про Другу світову війну

  • Первая мировая война 1914-1918 — !російський ресурс! з інформацією про солдат російської армії та загалом про Першу світову війну

  • Международный Мемориал — !російський ресурс! з інформацією про жертв радянських репресій

Представник FamilySearch під час копіювання метрик з нашої колекції (згодом ми їх передали в ДАВО)

Крок 7. Окрім архівів, чудовим ресурсом є бібліотеки та музеї. Шукайте літературу локальних істориків та краєзнавців. Варто зауважити, що дуже ретельно підходьте до краєзнавчих опрацювань, бо не всі вони написані якісно і часто є доволі суб'єктивним поглядом авторів. Але навіть такі книги іноді можуть відповісти на ваші запитання або ж ви отримаєте чимало нових загадок.


Відвідуйте локальні та регіональні музеї, там бувають справді чудові експонати та спеціалісти, які можуть розповісти як та чим жили ваші предки.


Під час роботи в одній з польських бібліотек

Крок 8. Сентиментальна мандрівка — поїздка по місцях, де мешкали наші предки або які якимось іншим чином з ними пов'язані. Навіть, якщо ваші предки походять з якогось села, в якому востаннє ви були ще в дитинстві або взагалі ніколи не були й нікого звідти не знаєте, це не означає, що там немає потрібної вам інформації. До поїздки краще підготуватися ретельно і вже трохи знати про свій родовід, бо чим більше знаєш, тим кращі питання можеш запитати у людей. Впевнено їдемо в село та йдемо на кладовище, фотографуємо усіх однофамільців тих осіб, про кого шукаємо інформацію. Також, фотографуємо усі старі пам'ятники, в перспективі більшість з цих людей виявиться нам родиною, якщо предки були корінними. Далі йдемо до місцевого храму, знайомимося зі священником, питаємо про церковний архів (здебільшого отримуємо відповідь, що все згоріло). Гуляємо селом, час від часу запитуючи, де живуть старі люди, йдемо до них на чайок. Не забуваємо щось хороше взяти із собою. Розпитуємо про історію, спогади, питаємо про батьків старожилів, дівочі прізвища тощо. Не забуваємо спитати про своїх предків та родичів, де вони проживали, що про них в селі казали. Також, записуємо номери людей з села, в перспективі такі контакти можуть знадобитися.



Варто зазначити, що цей метод гарно діє, якщо ваші предки були православними, якщо ж вони були німецькими колоністами (малий шанс щось дізнатися від старожилів), чехами (частина з чехів не були православними) чи поляками (здебільшого католики), то така поїздка буде не настільки плідна на отримання інформації. Але поїхати завжди варто.

Фото зроблене під час однієї з експедицій Волинню. Антонівка біля Луцька

Крок 9. Не бійтеся запитувати. Підпишіться на різні локальні групи на фейсбуці та форуми, де можна слідкувати за тим, що робиться у "ваших селах" (місця, де жили предки). Потенційно, там є люди які можуть когось впізнати на старих фото або розповісти свої спогади й перекази від своїх предків. Також, рекомендуємо підписатися на генеалогічні групи в фейсбуці. Звісно, головна сторінка для волинян це наша, але ще більше рекомендуємо UAgenealogy.


За допомогою фейсбуку знайшли родину особи з фото, яке було куплене закордоном на сувенірному базарчику. Фото подарували родині

Крок 10. Цей крок найпростіший і найскладніший водночас. Він полягає на тому, що в міру просування дослідження, вам потрібно повторювати усі попередні кроки. Щось нове дослідили, додали в дерево, обговорили з новознайденими родичами, знову пішли в бібліотеку, музей, архів, поїхали у своє село, перевірили по базах даних. Цей процес вічний, повірте нам. Ми ще не зустрічали жодного справжнього генеалога, хто б сказав, що вже все дослідив.

Котик з поліського села Кукли. Фото зроблене під час сентиментальної поїздки

Якщо вам сподобалася ця стаття, ставте сердечко, поширюйте серед друзів цю інформацію, а ми продовжимо писати інструкції для генеалогів-початківців. Наприклад, про ДНК-генеалогію або як читати метричні книги.

49 переглядів0 коментарів

Пов'язані пости

Дивитися всі